Тіппер Ґор

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Тіппер Ґор
англ. Mary Elizabeth Gore
Ім'я при народженніангл. Mary Elizabeth Aitcheson
ПрізвиськоTipper
Народилася19 серпня 1948(1948-08-19)[1][2] (76 років)
Вашингтон, США
Країна США
Діяльністьписьменниця, фотограф, політична діячка, психологиня
Alma materБостонський університет, Peabody Colleged, Boston University College of Arts and Sciencesd, St. Stephen's & St. Agnes Schoold, Garland Junior Colleged і Коледж Сіммонсаd
ПосадаДругі леді й джентльмени США
ПартіяДемократична партія США
КонфесіяЄпископальна церква
БатькоJohn Kenneth (Jack) Aitcheson, Jr.d[3]
МатиMargaret Ann Odom Aitchesond[3]
У шлюбі зАльберт Ґор
ДітиКаренна Ґор, Крістін Ґор, Albert Arnold Gore IIId[3] і Sarah Gored[3]
Сайтtippergore.com
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ґор.

Мері Елізабет «Тіппер» Ґор (уроджена Ейчесон; (19 серпня 1948(1948-08-19), Вашингтон)) — американська політична та громадська діячка, активістка, фотограф і письменниця, колишня дружина 45-го віцепрезидента Сполучених Штатів Америки Ела Ґора, друга леді США (1993—2001).

У 1985 році Ґор стала співзасновницею громадської організації Parents Music Resource Center (PMRC), що пропагувала ідею маркування обкладинок альбомів із нецензурною лексикою, особливо в музичних жанрах хеві-метал, панк та хіп-хоп.[4] Протягом десятиліть своєї громадської діяльності виступала за розміщення консультативних позначок на музичній продукції (що спонукало критиків називати її цензором),[5] а також інформування про психічне здоров'я, проблеми жінок, дітей, права ЛГБТ та зменшення кількості бездомних.

Раннє життя та навчання

[ред. | ред. код]

Мері Елізабет Ейтчесон народилася 1948 року у Вашингтоні, округ Колумбія в родині Джона Кеннета «Джека» Ейчесона-молодшого, підприємця з постачання сантехніки та власника «J&H Aitcheson Plumbing Supply»[6] та його першої дружини Маргарет Енн (уроджена Карлсон, що втратила свого першого чоловіка під час Другої світової війни). Мати дала доньці прізвисько «Тіппер» за колискову пісеньку, яку вона співала. Ґор виросла в Арлінгтоні, штат Вірджинія. Після розлучення батьків її виховували мати та бабуся.[7]

День весілля Ела і Тіппер Ґорів, 19 травня 1970 року, у Вашингтонському національному соборі

Тіппер відвідувала St. Agnes (нині St. Stephen's & St. Agnes School), приватну єпископальну школу в Александрії, штат Вірджинія, де грала в баскетбол, софтбол і хокей на траві, а також грала на барабанах у повністю жіночому гурті під назвою «The Wildcats».[7]

Мері Елізабет познайомилася з Елом Ґором на його випускному вечорі в 1965 році. Хоча дівчина прийшла на випускний вечір з одним із його однокласників, Ґор і Тіппер почали зустрічатися відразу після випускного.[8] Коли Ел Ґор почала навчатися в Гарвардському університеті, вона також відвідувала Гарлендський коледж (нині входить до складу Університет Сіммонса), а пізніше перевелася до Бостонського університету, де отримала освітній ступінь бакалавра психології в 1970 році[9][10]. 19 травня 1970 року вони з Ґором одружилися у Вашингтонському національному соборі.[11][12]

Ґор в 1975 році здобула освітній ступінь магістра психології в коледжі Джорджа Пібоді при університеті Вандербільта[13][14] .

Кар'єра

[ред. | ред. код]

Тіппер Ґор працювала неповний робочий день фотографом у газеті The Tennessean у Нашвіллі і продовжувала працювати позаштатним фотографом у Вашингтоні після того, як її чоловіка було обрано до Конгресу США в 1976 році[7][15].

Політична діяльність та активізм

[ред. | ред. код]

Ґор брала активну участь у політичній діяльності свого чоловіка, починаючи з його першої передвиборної кампанії до Палати представників Сполучених Штатів Америки від Теннессі в 1976 році[16]. Незабаром після обрання свого чоловіка Ґор заснувала групу для вивчення та вирішення соціальних проблем під назвою «Конгресова робоча група дружин».[17][18]

У 1984 році Ґор почала працювати волонтеркою у притулках для бездомних.[7][19] Подолання безпритульності стала визначальною для Тіппер Ґор, і вона створила групу під назвою «Сім'ї для бездомних», щоб зібрати кошти та привернути увагу до цієї проблеми.[7][20]

Parents Music Resource Center (PMRC)

[ред. | ред. код]
Ґор у складі PMRC у 1985 році

У 1985 році Тіппер Ґор разом із Саллі Невіус, Пем Ховар і Сьюзен Бейкер, дружиною тодішнього міністра фінансів США Джеймса Бейкера, заснувала громадську організацію Parents Music Resource Center (PMRC). До цієї ідеї вона прийшла після прослуховування разом з 11-річною донькою Каренною альбому Прінса Purple Rain, який містив відверті тексти[21].

Мета групи полягала в тому, щоб ознайомити батьків та слухачів з музичною продукцією, яка містила відвертий вміст, шляхом добровільного маркування таких альбомів стікерами для батьків.[7][22] До їхньої коаліції увійшли National PTA та Американська академія педіатрії.[22] У PMRC не було членів, а лише засновники, і всі засновники були дружинами відомих політиків.[23]

Згідно з даними статті NPR, Ґор виступила «перед Конгресом, щоб спонукати до маркування альбомів, які продаються дітям, попереджувальними стікерами».[24] Ґор пояснила, що її метою було не поставити «кляп» на музику, а забезпечити безпеку для молодих слухачів, надаючи батькам інформацію про зміст пісень.[24] Ряд осіб, зокрема Ді Снайдер із Twisted Sister,[25] Джелло Біафра з гурту Dead Kennedys,[26] Джон Денвер, Джоуї Рамон та Френк Заппа[24], критикували кампанію, стверджуючи, що це була форма цензури. Відносини Ґор зі Снайдером були особливо антагоністичними: Снайдер звинуватив її в «брудному розумі» за припущення, що пісня його гурту «Under the Blade» містила садомазохістські згадки, хоча в пісні, насправді, розповідалось про медичну хірургію.[27] У відповідь на таку критику NPR також заявила, що, за словами Ґор, вона «не збиралася цензурувати неприйнятний матеріал» і сказала, що вона «надто вірить у Першу поправку», яка закликає до більшого «споживання» та інформування ринку.[24]

Зусилля PMRC були успішними та привели до угоди, згідно з якою студії звукозапису добровільно розміщували попереджувальні стікери на обкладинках музичних альбомів про наявність у текстах пісень нецензурної чи відвертої лексики, демонстрації надмірного насильства або інформації про вживання наркотиків[7][28]

Від 1990-тих років

[ред. | ред. код]
Зліва направо: Білл Клінтон, Тіппер Ґор, Ел Ґор, Гілларі Клінтон

У 1990 році Ґор заснувала організацію «Tennessee Voices for Children» для розвитку служб для молоді з питань психічного здоров'я та попередження зловживання психоактивними речовинами.[29] Ґор також була співголовою групи з питань дитячого психічного здоров'я Національної асоціації психічного здоров'я.[30]

Тіппер Ґор брала участь у передвиборчій кампанії свого чоловіка в 1988 році[31] і гастролювала з ним, Біллом та Гілларі Клінтон під час президентської кампанії 1992 року.[28][32]

Будучи другою леді, Ґор працювала радником президента з питань психічного здоров'я.[14] Вона прагнула зменшити наслідки, пов'язані з психічними захворюваннями, і привернути увагу до необхідності надання доступної психіатричної допомоги.[19][30] У 1999 році Ґор провела у Білому домі першу конференцію з питань психічного здоров'я.[19] Того ж року вона запустила Національну кампанію з підвищення рівня обізнаності суспільства про питання психічного здоров'я (NMHAC), щоб заохотити американців лікуватися від психічних захворювань.[33] Ґор часто розповідала про власний досвід боротьби з депресією та лікування після майже смертельної травми її сина Альберта.[16][28][34]

Поряд зі своєю діяльністю в галузі психічного здоров'я, Ґор брала участь у кількох інших ініціативах, коли була другою леді. Вона працювала спеціальним радником Міжвідомчої ради з питань бездомних та національним представником інформаційної кампанії «Назад до сну» з вирішення проблем синдрому раптової дитячої смерті (СВДС).[35] У 1994 році Ґор відвідала табір біженців і дитячий будинок у Заїрі під час поїздки, щоб надати допомогу після геноциду в Руанді. Вона залишилася в таборі ЮНІСЕФ і допомагала лікарям та волонтерам.[36][37][38] Ґор здійснила офіційний візит до Гондурасу в 1998 році після урагану Мітч, щоб стати волонтером, привезти медичні засоби та визначити наслідки пошкоджень.[39][40]

Тіппер Ґор брала участь у кампанії за переобрання президента Клінтона і віце-президента Ґора в 1996 році[41][42] і брала активну участь у президентській кампанії свого чоловіка в 2000 році, призупиняючи свою власну громадську діяльність та виступаючи в ЗМІ. Вона також була радником і брала участь у прийнятті рішень, зокрема щодо найму Тоні Коельо на посаду голови кампанії та перенесення її штаб-квартири до Нешвілла.[14][16][28]

У 2002 році її прихильники закликали Ґор балотуватися на вакантне місце в Сенаті США, яке колись займав її чоловік у Теннессі, яке покинув Фред Томпсон; однак вона відмовилася.[43]

Ґор була давньою захисницею ЛГБТ-спільноти.[28][44] У 1993 році вона представляла адміністрацію Клінтона на марші проти СНІДу у Вашингтоні, округ Колумбія, як один із державних чиновників найвищого рангу, які коли-небудь брали участь.[44] Тіппер брала участь у подібних акціях і в подальшому. Зокрема, в 2013 році була почесним головою Нешвілської ходьби проти СНІДу та забігу на 5 км (англ. Nashville AIDS Walk & 5K Run).[45] Також публічно засудила так звану «Каліфорнійську пропозицію 8» про заборону одностатевих шлюбів у 2008 році[46]. У 2014 році створила виставку своїх світлин у «Wall Space Gallery» для підтримки фонду «Pacific Pride Foundation», який надає послуги ЛГБТ-спільнотам та хворим на ВІЛ/СНІД у Санта-Барбарі, Каліфорнія.[47]

У 2012 році Тіппер Ґор була співголовою консультативної ради Фонду Діани Бейсхарт, який допомагає бездомним і малозабезпеченим людям у догляді за тваринами.[48]

Творчість

[ред. | ред. код]
Тіппер Ґор грає на барабанах з Міккі Хартом під час виступу The Dead у квітні 2009 року

У старшій школі Ґор була барабанщицею жіночого гурту Wildcats.[16][28] Вона грала на барабанах з учасниками Grateful Dead, а під час другого вечора весняного туру Dead 2009 року Тіппер Ґор грала на барабанах під час заключної пісні «Sugar Magnolia».[28] У 2000 році з'явилася на сцені під час концерту Equality Rocks на Меморіальному стадіоні Роберта Ф. Кеннеді, щоб зіграти перед 45-тисячним натовпом на початку Маршу тисячоліття у Вашингтоні.[28][49] Пізніше того ж року грала з Віллі Нельсоном під час його виступу в Farm Aid.[50] Вона грала з Гербі Генкоком на 25-му Міжнародному джазовому конкурсі імені Телоніуса Монка в 2012 році[51].

Ґор з камерою 2007 року

Фотограф з 1970-х років, Ґор опублікувала кілька фотокниг[7], її світлини були включені до числа експонатів[52], а її друковані світлини продавалися в магазинах Mitchell Gold Co.[53]

Особисте життя

[ред. | ред. код]

У Ґорів четверо дітей: Каренна Ґор[54] (нар.. 6 серпня 1973 р.), Крістін Ґор[55] (нар. 5 червня 1977 р.), Сара Лафон Ґор Майані[55][56] (нар.. 7 січня 1979 р.) і Альберт Арнольд Ґор III (нар.. 19 жовтня 1982 р.);[57], а також кілька онуків.[58]

У червні 2010 року подружжя Ґорів оголосили про розлучення, «взаємне рішення, яке ми прийняли разом після процесу тривалого й ретельного розгляду».[59] У серпні 2012 року The New York Times повідомила, що обидва Ґори зустрічаються з іншими людьми і не планують відновлювати шлюб, але їхні «стосунки ще тривають», бо вони товаришують. «Подружжя возз'єднується кілька разів на рік, востаннє у червні, на літні сімейні канікули та Різдво в родинному центрі Ґорів у Картеджі, штат Теннессі», — повідомляє видання. Вона зустрічалася з Біллом Алленом, колишнім редактором National Geographic[60].

Бібліографія

[ред. | ред. код]

Типпер Ґор є авторкою низки книг, зокрема:

Вона також була співавтором таких книг:

  • Шлях додому: Покінчити з бездомністю в Америці, 2000, ISBN 0-886-7505-8X
  • Від потаємності наших сердець, 2002 р. ISBN 1-931718-32-6 (передмова)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ SNAC — 2010.
  2. ↑ GeneaStar
  3. ↑ а б в г Geni.com — 2006.
  4. ↑ The obscenity trial that made H. R. Giger an icon for punk rock and free speech — Quartz. Qz.com. 20 травня 2014. Процитовано 22 серпня 2016.
  5. ↑ Purdy, Elizabeth R. Tipper Gore. www.mtsu.edu (англ.). Процитовано 24 березня 2019.
  6. ↑ John K. Aitcheson (obituary). The Washington Post. 30 грудня 2012. Процитовано 5 травня 2015.
  7. ↑ а б в г д е ж и Tipper Gore Bio. CNN. Процитовано 26 березня 2022.
  8. ↑ Maraniss, David; Nakashima, Ellen (10 жовтня 1999). Al Gore, Growing Up in Two Worlds. The Washington Post. Процитовано 22 червня 2008.
  9. ↑ Next First Lady Will Recast Role — Tipper Gore and Laura Bush
  10. ↑ Photo Gallery: Garland Junior College dance. The Washington Post. Процитовано 20 квітня 2014.
  11. ↑ Gore Chronology. PBS. Процитовано 16 червня 2008.
  12. ↑ Howd, Aimee (31 грудня 1999). Wedding photograph. The Washington Post. Процитовано 22 червня 2008.
  13. ↑ Tipper Gore In and Out of Public Eye. ABC News. 6 січня 2006. Процитовано 20 квітня 2014.
  14. ↑ а б в Who is Tipper Gore?. CNN. 19 червня 1999. Процитовано 26 березня 2022.
  15. ↑ KohrsCampbell, Karlyn. Shadowboxing with Stereotypes: the Press, the Public, and the Candidates Wives (PDF). John F. Kennedy School of Government: 5. Процитовано 3 квітня 2015.
  16. ↑ а б в г Davey, Monica (17 серпня 2000). Tipper Gore Vows She Would Chart Own Course As First Lady. Chicago Tribune. Процитовано 26 березня 2022.
  17. ↑ Romano, Lois (29 березня 1988). Tipper Gore, Playing Down the Rock War. The Washington Post. Процитовано 22 червня 2015.
  18. ↑ Povich, Elaine S. (10 липня 1992). Tipper Gore Gives Ticket Family-value Points. Chicago Tribune. Процитовано 22 червня 2015.
  19. ↑ а б в O'Connor, Eileen (7 червня 1999). Longtime mental health advocate Tipper Gore takes centerstage. CNN. Процитовано 13 березня 2015.
  20. ↑ Peterson, Helen (13 серпня 2000). Gore's Tipper: All-American Cheerleader. New York Daily News. Процитовано 17 червня 2015.
  21. ↑ Miss Cellania (2 січня 2012). Tipper vs. Music. Uncle John's Bathroom Reader Plunges into Music. The Bathroom Reader Institute. Процитовано 2 червня 2012.
  22. ↑ а б Hinckley, David (19 липня 1987). Pediatricians Group Agrees To Join In Warnings Against Rock Lyrics. New York Daily News. Процитовано 12 березня 2015.
  23. ↑ Deflem, Mathieu. 2020. «Popular Culture and Social Control: The Moral Panic on Music Labeling.» American Journal of Criminal Justice 45(1):2-24 (First online: July 24, 2019).
  24. ↑ а б в г Siegel, Robert (11 січня 2005). Tipper Gore and Family Values. National Public Radio. Процитовано 12 вересня 2007.
  25. ↑ Dee Snider's Statement on Censorship to the U.S. Senate. VH1. Viacom International Inc. 15 липня 2002. Архів оригіналу за 8 лютого 2007. Процитовано 2 червня 2012.
  26. ↑ Jello Biafra. Jello Biafra's Statement for Synthesis/Regeneration magazine. Alternative Tentacles. Alternative Tentacles. Архів оригіналу за 5 березня 2012. Процитовано 2 червня 2012.
  27. ↑ When Dee Snider fought against censorship in the '80s (амер.). 29 жовтня 2020. Процитовано 18 грудня 2021.
  28. ↑ а б в г д е ж и Seelye, Katharine Q. (19 травня 2000). The 2000 Campaign: The Vice President's Wife. The New York Times. Процитовано 26 березня 2022.
  29. ↑ Shrieve, Krystn (2 вересня 1999). Ventura County Seeks Help; Tipper Gore May Be Enlisted In Health Services Row. Los Angeles Daily News. Архів оригіналу за 11 грудня 2017. Процитовано 17 червня 2015.
  30. ↑ а б Cimons, Marlene (11 березня 1993). Mental Health May Be Part of Reform, Tipper Gore Says. The Los Angeles Times. Процитовано 26 березня 2022.
  31. ↑ Godown, Jan (29 листопада 1992). A few moments with Tipper Gore. Orlando Sentinel. Процитовано 22 квітня 2015.
  32. ↑ Ifill, Gwen (19 липня 1992). The Democrats; Clinton-Gore Caravan Refuels With Spirit From Adoring Crowds. The New York Times. Процитовано 13 березня 2015.
  33. ↑ Morales, Tatiana (23 травня 2002). Tipper Gore On Mental Health. CBS. Процитовано 13 березня 2015.
  34. ↑ Morgan, John (20 травня 2003). Tipper Gore honors mental health achievements. USA Today. Процитовано 13 березня 2015.
  35. ↑ Tipper Gore Joins SIDS fight. The Gainesville Sun. Associated Press. 21 березня 1997. Процитовано 22 квітня 2015.
  36. ↑ Rieff, David (December 1994). God and Man in Rwanda. Vanity Fair. Процитовано 22 квітня 2015.
  37. ↑ Warrick, Pamela (15 серпня 1994). Tipper Gore's Mission of Mercy : Rwanda: On a visit to L.A., she recounts tales of life--and death--in refugee camps. Los Angeles Times. Процитовано 22 квітня 2015.
  38. ↑ VP Wife Tipper Gore Discusses Her Recent Trip To Refugee Camps In Zaire. NBC News. NBCUniversal. 16 серпня 1994. Архів оригіналу за 17 жовтня 2015. Процитовано 22 квітня 2015.
  39. ↑ Tipper Gore visits Honduras to assess relief needs from Hurricane Mitch. Lubbock Avalanche-Journal. Associated Press. 12 листопада 1998. Архів оригіналу за 13 липня 2015. Процитовано 22 квітня 2015.
  40. ↑ Testa, Karen (11 листопада 1998). Tipper Gore Visits Honduras. Associated Press. Процитовано 22 квітня 2015.
  41. ↑ Tipper Gore Coming To Spokane Next Week. The Spokesman-Review. 6 лютого 1996. Процитовано 22 квітня 2015.
  42. ↑ Shogren, Elizabeth (5 листопада 1996). Gore Striving to Deliver Neck-and-Neck Tennessee. Los Angeles Times. Процитовано 22 квітня 2015.
  43. ↑ Karl, Jonathan; Bash, Dana (17 березня 2002). Tipper Gore says no to Senate bid. CNN. Cable News Network. Turner Broadcasting System, Inc. Архів оригіналу за 1 жовтня 2012. Процитовано 2 червня 2012.
  44. ↑ а б Ready to Run: 2013 Nashville AIDS Walk takes place October 5. Out and About Nashville. 23 вересня 2013. Процитовано 13 березня 2015.
  45. ↑ Page, Jamie (6 жовтня 2013). Tipper Gore Draws Crowd. The Tennessean. Архів оригіналу за 20 квітня 2015. Процитовано 13 березня 2015.
  46. ↑ Tipper Gore, L.A. Gay and Lesbian Center Dinner Focus on No on 8. The Advocate. 21 жовтня 2008. Процитовано 13 березня 2015.
  47. ↑ Ortiz, Jennifer (1 жовтня 2014). Behind the Lens: The Photography of Tipper Gore at Wall Space Gallery. Seasons Magazine. Архів оригіналу за 13 липня 2015. Процитовано 9 квітня 2015.
  48. ↑ Sutton, Justine (6 грудня 2012). Diana Basehart Foundation Makes People and Their Animals Its Pet Project. Noozhawk. Процитовано 9 квітня 2015.
  49. ↑ Ocamb, Karen (20 листопада 2008). Tipper Gore Comes Out Against Prop 8. The Huffington Post. Процитовано 25 березня 2015.
  50. ↑ Margolis, Lynne (18 вересня 2000). Young Shines at Farm Aid 2000. ABC News. Процитовано 13 березня 2015.
  51. ↑ Tipper Gore hits the drums at Monk Institute gala. The Washington Post. 24 вересня 2012. Процитовано 13 березня 2015.
  52. ↑ Tipper Gore Says Convention Is No Threat to Homeless. The Los Angeles Times. 15 липня 2000. Процитовано 13 березня 2015.
  53. ↑ Schaub, Charlyne Varkonyi (5 травня 2006). Accents For The Politically Hip. Sun-Sentinel. Архів оригіналу за 13 липня 2015. Процитовано 3 квітня 2015.
  54. ↑ Marcano, Tony (21 березня 1997). CHRONICLE. The New York Times. Процитовано 6 січня 2009.
  55. ↑ а б Gore, Al (22 травня 2007). The Assault on Reason. New York: Penguin Press. ISBN 978-1-59420-122-6. Процитовано 8 січня 2009.
  56. ↑ Westfall, Sandra Sobieraj (22 квітня 2014). Sarah Gore, Daughter of Al Gore, Weds in California. People. Процитовано 6 березня 2015.
  57. ↑ Biography: Gore's road from Tennessee to the White House. CNN. 16 червня 1999.
  58. ↑ McElwaine, Sandra (6 липня 2012). Bill Allen: Tipper Gore's Secretive New Beau. The Daily Beast. Процитовано 5 травня 2015.
  59. ↑ Argetsinger, Amy; Roberts, Roxanne (2 червня 2010). 40 more years? Not for Al and Tipper Gore, who've announced their separation. The Washington Post. Процитовано 17 листопада 2012.
  60. ↑ Healy, Patrick (25 серпня 2012). The End of the Line. The New York Times. Процитовано 17 листопада 2012.

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Тіппер Ґор
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Тіппер_Ґор&oldid=40183464